Українська легкоатлетка Юлія Левченко роповіла про вплив війни на спорт

Українська стрибунка у висоту Юлія Левченко розказала про те, як її змінило 24 лютого

«Ми всі подорослішали. Не лише діти, але й дорослі. Бачу, як змінився погляд у людей. Не такий, як раніше, сум в очах, навіть коли усміхаються.

Перші два дні (повномасштабного вторгнення росії) видались вічністю. Здавалось, місяці пройшли. Не знаю, на яких силах все це трималось.

Я в шоці з тих, хто швидко організувався, почав волонтерити. Це герої. Бо я в перші дні хотіла щось робити, але не розуміла, що саме.

Потім вже були якісь дії, думки, що робити далі. Взагалі не думала, що поїду з Києва. Це було емоційне рішення, бо ніхто не знав, як правильно робити. Як далі організовувати життя. Важко, коли ти не знаєш, як планувати майбутнє.

Пам’ятаю, коли була ще в Києві, люди швидко розібрали хліб, цукор, сіль. А новий ніхто не випікав.

А коли приїхали в Рівненську область, я зайшла в магазин і побачила хліб, його вдосталь. Не скажу, що я в Києві пережила голод чи щось подібне, але тоді я почала плакати.

Життя стало іншим. Ти їдеш на змагання, паралельно читаєш новини й висвітлюєш їх у соцмережах, бо спортсмени перетворились на інформаційний фронт.

Хоча вони схильні закриватись, не заходити в соцмережі на час змагань, відгороджуватись від такого життя. Але тут нема вибору, треба говорити про це, якщо є можливість.

Це додало відповідальності. Важко щось планувати, тому живеш сьогоденням і намагаєшся прискорити перемогу словом і ділом. Кожен потрохи», - сказала Левченко.