Андрій Шевченко про початок війни: "Це неможливо забути – особливо дзвінок матері"
Легендарний українець Андрій Шевченко в інтерв'ю виданню Sky Sports згадав початок повномасштабного вторгнення
За словами Шевченка, 24 лютого минулого року – найгірший день у його житті.
"Якщо чесно, я пам'ятаю кожну секунду того ранку. Це неможливо забути. Особливо дзвінок матері. Вона була засмучена, вона плакала. Це, можливо, був найважчий момент у моєму житті – почути цю погану новину, дізнатися про те, що сталося те, чого ми так боялися.
Звичайно, моя сім'я не хоче їхати. Сестра сказала: "Ми хочемо залишитися. Подивимося, як розвиватиметься ситуація. Знаєш, можливо, щось швидко зміниться". Я просто хотів повернутися, щоб допомогти родині... Допомогти країні. І, звісно, мамі. Вона сказала: "Використовуй свій голос. Говори".
Ми з сином уперше пішли на Трафальгарську площу. Там був мітинг. Потрібно було підвищити обізнаність людей, щоб допомогти українському народу. Потрібно було використати мій зв'язок із людьми.
Я ніколи не бачив мою країну, мій Київ без світла. Але реакція людей була дуже сильною. Усі об'єдналися ще сильніше. Ми почали допомагати один одному. Ми ділимося речами – ті, у кого є генератори, запрошують сусідів до себе помитися.
У перші кілька тижнів усі важливі українські спортсмени об'єдналися. Це Володимир і Віталій Клички, Олександр Зінченко... Я дуже пишаюся українськими спортсменами, які залишилися в країні. А дуже багато спортсменів, які виступали в інших країнах, ніколи не забували про Україну", – сказав Шевченко.