Шведське видання Dagens Nyheter опублікувало цікавий великий матеріал з інтервю президента УАФ Андрія Шевченка. Ось його майже дослівний переклад…
У березні збірна Швеції зіграє плей-оф за вихід на чемпіонат світу, намагаючись урятувати спортивну репутацію. Збірна України виходить на той самий матч із зовсім іншою мотивацією — на четвертий рік повномасштабної війни футбол для країни став не просто грою, а ще одним фронтом.
Андрій Шевченко знає, що означає бути національним символом. Але найважче випробування в його житті відбувається нині — поза футбольним полем.
У ніч на 24 лютого 2022 року Андрія Шевченка розбудив дзвінок від матері.
«Андрію, все почалося», — сказала вона.
Першою реакцією було негайно їхати до Києва, щоб вивезти маму й сестру. Але вони відмовилися залишати Україну. Мати наполягла: син принесе більше користі за кордоном. Саме тоді Шевченко почав використовувати свій авторитет і міжнародні контакти для збору коштів і привернення уваги світу до війни в Україні.
Він окремо подякував народу та уряду Швеції за підтримку України в найскладніший період.
Шевченко — найвидатніший футболіст в історії України і вже два роки голова Української асоціації футболу. Він живе між Лондоном і Києвом — містом, де почалася і завершилася його ігрова кар’єра.
Робочі будні УАФ часто починаються з генераторів через відключення електроенергії. Деякі повітряні атаки тривають по 12 годин.
Перед нарадами співробітники спершу з’ясовують, де були обстріли, хто постраждав, чиї домівки зруйновані. Під час підготовки до одного з матчів було знищено квартиру гравця збірної (Георгія Судакова) — дивом усі вижили.
Попри війну український футбол продовжує існувати: працюють національні команди, юнацькі та жіночі збірні, футзалісти здобули бронзу ЧС…
Матчі регулярно переривають сирени, а на трибуни допускають лише стільки глядачів, скільки можуть вмістити укриття.
Шевченко різко критикує рішення допустити російських і білоруських спортсменів до Олімпіади. На його думку, країни, які підтримують росію, мають бути повністю відсторонені від міжнародного спорту, доки триває війна.
Він також наголошує: будь-який мир має бути справедливим і прийнятним для України та її європейських союзників.
Півфінал плей-оф ЧС-2026 проти Швеції 26 березня Україна зіграє у Валенсії. За чотири роки війни команда так і не зіграла вдома.
«Кожен такий «домашній» матч за кордоном коштує у п’ять разів дорожче. Стадіони не вдається заповнити, спонсори працюють у країні, що воює, а держава має значно важливіші пріоритети. Соціальні проєкти федерації існують завдяки приватним пожертвам», — заявляє Шевченко.
Шевченко визнає: Україні дістався максимально складний опонент. Він із великою повагою говорить про шведський футбол, його характер і ідентичність, які в чомусь схожі з українськими.
Фаворита в цій парі він не бачить — усе вирішать деталі, стан гравців і підготовка.
Для України цей матч — більше, ніж спорт. Ціле покоління футболістів пішло до армії. Деякі колишні гравці загинули на фронті, багато хто втратив близьких. Тисячі юних талантів були змушені покинути країну.
Війна не є мотивацією сама по собі, але кожен гравець знає: перемога збірної дарує українцям бодай кілька хвилин радості й надії.
Кар’єра Андрія Шевченка тісно переплетена з історією сучасної України — від дитинства в СРСР і евакуації після Чорнобиля до Золотого м’яча, тріумфів з Міланом і перемог над Швецією вже у статусі гравця та тренера.
Сьогодні він представляє Україну вже у третій ролі — як керівник футболу країни. І вважає цей період найвідповідальнішим у своєму житті.
Він займається відновленням шкіл, підтримкою ампфутболу для ветеранів, допомогою студентам і благодійністю.
Страх присутній — передусім за близьких. Але, як каже Шевченко, відступати нікуди.
Бо тепер для України навіть футбольний матч — це боротьба за життя.