У рамках 6-го туру групового етапу Ліги чемпіонів "Шахтар" розгромно програв німецькому "РБ Лейпциг" (0:4)
Наставник "гірників" Ігор Йовічевич поділився думками про поєдинок проти "биків".
"Чому такі різні результати проти "Лейпцига"? Бо "Лейпциг" зараз і тоді також різний. Грають на піку форми, через перемоги набрали впевненості і дуже впевнено виглядають. Це доводять останні матчі. Команда взагалі не програє і перемагає "Реал", забиваючи тричі і маючи змогу забити ще. Мусимо поважати її.
Сьогодні ми відчували занадто велику відповідальність і психологічний тиск, що, можливо, можемо зробити ту величезну історію, яка стояла як задача перед нами. Мусиш вірити, що це можливо. Та відповідальність змушує помилятись у першому. другому, третьому.. Три голи привезли собі. То і є той тиск.
Але такі, ситуації, такі поразки, такий рівень "Лейпцига" дають мені думати, що мусимо більше цінувати те, що зробили. Не хочу зараз робити трагедію, тому що грали проти дуже якісного опонента, який заслуговує бути в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Ми показали, що ми — команда, і залишаємось командою, коли програємо. Вони перемогли заслужено", – заявив спеціаліст в ефірі MEGOGO.
Хорват також висловив свої думки щодо того, чи зможуть українці колись регулярно переходити до європейських чемпіонатів, як це роблять його співвітчизники.
"Для цього треба, щоб в Україні був мир. Ми зараз знаходимося в такій ситуації, що те, що робить команда, – це неймовірно. Граємо чемпіонат країни, в якій війна йде. Мушу думати про інші речі, не лише про футбол.
По-спортивному, мої пацани – герої. Критикувати дуже легко, хоча тут нема за що критикувати. Коли грає "Дніпро-1", коли грає "Динамо", ми маємо бути всі разом. Повинні підтримувати одне одного. Мусимо вболівати один за одного, бо це Україна.
Такі екстремальні моменти змінюють менталітет країни, нам це змінило менталітет 30 років тому. Через не можу, ніколи не здаєшся, змінюєш характер. Віриш у неможливе. У майбутньому все буде гаразд, бо таланти є", – додав Йовічевич.
Наставник "Брюгге" пояснив свої претензії до Романа Яремчука