ПСЖ все ж підтвердив статус найкращого клубу Європи, хоча у матчі за Суперкубок УЄФА Тоттенхем був дуже близький до того, щоб завоювати свій другий поспіль трофей
З французами ледь не стався конфуз. Підопічні Луїса Енріке вже привчили до того, що домінують над суперником, часто вирішуючи долю поєдинку ще на старті. Але у фіналі Клубного чемпіонату світу проти Челсі все пішло не за сценарієм Луїса Енріке, і тепер ледь не повторилося у матчі з Тоттенхемом.
Упродовж 75 хвилин «шпори» були кращими за свого суперника. Парижани вперше влучили у ствір воріт лише в середині другого тайму, коли Тоттенхем уже двічі змусив капітулювати Шевальє. Рахунок було відкрито на 39-й хвилині після чудово розіграного стандарту. Голкіпер «шпор» Гульєльмо Вікаріо навісив із центру поля, а Палінья пробив злету. Шевальє на мить врятував ПСЖ, відбивши м’яч у поперечину, але першим на добиванні був ван де Вен.
На початку другого тайму ПСЖ знову згадав свої неприємності у фіналі КЧС. І знову стандарт, хоча слід визнати, що не обійшлося без помилки голкіпера французів, який не зумів відбити удар Ромеро. 2:0 — серйозна заявка на перемогу, особливо якщо врахувати, як беззубо виглядав Парі Сен-Жермен в атаці.
Але заміни Луїса Енріке зіграли свою роль. На 85-й хвилині Лі Канін пробив з-за меж штрафного після розіграшу кутового — 2:1. ПСЖ продовжив атакувати і в компенсований час врятувався від поразки. Дембеле увірвався до штрафного майданчика на правому фланзі та прострілив до лінії воротарського, де на випередження зіграв Рамуш.
2:2 — за регламентом, суперники одразу перейшли до серії пенальті. Спершу всіх шокував Вітінья: штатний пенальтист ПСЖ не влучив у ворота. Але згодом настала черга гравців лондонського клубу. Ван де Вен не зумів переграти Шевальє, а Тель у наступній серії пробив повз ворота. Своїм шансом парижани скористалися, і Нуно Мендеш приніс своїй команді черговий трофей.
ПСЖ (Франція) — Тоттенхем (Англія) — 2:2 (0:1), пo пенальті 4:3
Голи: Лi Канiн (85), Рамуш (90+4) — ван де Вен (39), Ромеро (48).
Президент ПСЖ яскраво висловився про підписання Іллі Забарного